Скоро Новый Год

Вот закончились сессионные муки неопределенности, скоро Новый Год, но вот ощущение праздника не приходит...не чувствуя я подъема и приближающегося веселья. Хотя сегодня шел замечательный снег, такой красивый и пушистый, просто прелесть, а я стояла смотрела на падающие снежинки и наконец-то за долгое время релаксировала, мне понравилось...

Аська

Сегодня один молодой человек пытался в аське провести мне сеанс психотерапии. Он уверенно утверждал, что в своих отношениях я топчусь на месте, что мой прогресс замедлен и еще всякую чушь...
Вот в связи с этим у меня возникает один вопрос: как можно что-то утверждать не зная человека, не видев его ни разу, даже не говорив с ним, не слышав его голос? У нас очень много развелось заочных советников, которые в нете, прячась за экран монитора, советуют как тебе лучше жить, что делать, а чего нет. При всем при этом, они на 100% уверенны, что они правы. Эх, не вижу смысла во всех этих инетовских советах, доверяю только реальным друзьям и родтвенникам и то, окончательное решение останется за мной...всем спасибо, чао

Навчання...

Все не хочу більше навчатися...Дістало...я втомилася, хочу хоча б кілька днів нічого не робити...просто сидіти і насолоджуватися життям...Що мені робити?

Нереально...

Хто може подумати, що знаючи людину три роки ти можеш пізнавати її знову і знову? Це просто нереально... Я дивуюся, як йому вдається водночас мати стільки облич, стільки характерів і бути таким різним і однаковим в той же час. Ось тобі здається, що вже всі основні звички і стилі поведінки вивчені і вже не може бути нічого кардинально нового і бац...ті знову опиняєшся у абсолютно незрозумілій, новій ситуації. Нереально...не може бути, щоб людина демонструвала все нові і нові сторни про які ти і не здогадувалась. Ні, це не в якому разі не погано, просто так несподіванно. Дивуюся, і, мабуть, ніколи не перестану дивуватися твоїми вчинками і несподіваними зворотами. Нереально...
а в динаміках грає музика...життя продовжує свій неупинний рух вперед...нереально

I'm going crazy

Іноді виникає відчуття, що я їду з глузду. Я роблю речі про які потім 100 разів жалкую, а коли роблю на мене наче хтось тисне, не може зрозуміти, що коїться. Потім, коли переглядаю все що зробила, виникає відчуття спустошеності і не можу сказати навіщо було починати. Хоча я і схильна списувати все на погану погоду, але мені зовсім не хочеться псувати відносини з отчуючими...особливо з коханим, особливо на передодні нашого свята...все буду добре, я певна

дощ посеред свята

Вчора наше чудове місто святкувало свій день народження, але свято було зіпсовано дощем. Зіпсовано було не тільки свято, але й мій настрій...Пам‘ятаю як ми сховалися від негоди у маленькому, затишному кафе, але було так невимовно сумно, просто хотілося зникнути і розчинитися попелом у повітрі. Я стояла на порозі і дивилася на важкі краплі, які ніби намагалися пробитися до мене у свідомість і принести з собою смуток та відчай. Але доля не залишила мене одну у цей сумний момент. Прийшов ВІН...Сильною рукою витер сльози з обличчя і обійнявши забрав до теплого приміщення, напував солодким вином і я ніби прокинулася, побачила навколо друзів. Захотілося розмовляти і не думати про те як щойно холодний дощ хотів забрати мене до своєї безбарвної країни. Дякую, коханий, що врятував мене... я кохаю тебе понад усе...

Життя продовжує йти...

Ось вже через кілька днів закінчиться вересень, він не балував нас теплом і не було довгожданного "бабиного літа", але кожний день осені наближає весну і це не може не радувати. Сьогодні закачала альбом Трактор Боулінг, чудова музіка, мені дуже сподобалось. Всім рекомендую до прослуховування. Окрім цього все йде своєю чергою, завтра зранку знову на роботу і так весь тиждень... Але я не сумую, я просто чекаю на літо... і воно знову мені сниться і я знову занурююсь у тепле море і вдихаю солоний бриз...

осінь

Дерева знову скидають зелений наряд, в якому простояли ціле літо. Дні стають коротшими, та все частіше накрапає дощик, а так не хочеться відпускати тепле літо, що так просто дарувало ласкаве море і незабутні ночі. Хочеться хоча б на мить повернутися до безтурботних днів і згадати як ти на світанку ловила в долоні перші промені сонця... Літо, не йди, не кидай нас в холодні обійми осені і зими, не засинай у своїх кольорових снах, залишайся з нами

В омут с головой!

Вот не успела я приехать и отойти от приключений моря (а их было великое множество) как мне предстоит новая задача – быть преподом в школе. Но перед тем как перейти к рассказу о первом сентября необходимо сказать пару слов об отдыхе. А тут парой слов не отделаешься...
Итак, отдыхали мы в Кирилловке, центре отдыха всего запорожского и не только региона. База была неплохой, условия терпимыми, но все неудобства меркли перед теплым морем и ярким ласковым слонышком. В этом райском уголке провели мы замечательных 10 дней. Первую неделю отдыхалаи с друзьями потом – втроем, с другом моего парня. Было все и ночные клубы и посиделки с гитарой, вобщем отдых прошел на ура. Позитива хватит очень на долго...Отдельное спасибо за создание неповторимой атмосферы моему солнышку, если б не его золотые ручки и губки все было бы куда мрачнее. Но вот я снова дома и снова надо готовиться к учебному году. Он для меня станет особенным в этом году я заканчиваю универ и... ухожу в большое плавание. А кроме этого я приступаю к работе педагога в школе. Это новый и совсем не изведанный опыт, но так интересно попробывать себя. У меня совсем крошечные детки 1-3 классы, так что все буду делать в форме игры  пока мне все даже нравится, а дальше поживем увидим.

Коханому…

Чомусь саме в цей вечір мені спало на думку написати кілька рядків про мого коханого. При народженні цій чудовій людині дали ім‘я Михайло, але в силу певних обставин, а також особливостей його характеру майже всі називають його Демоном і, як не дивно, саме це імення відображає якнайкраще його сутність. В цьому році моє сонечко відсвяткувало свій 21-й день народження і тепер він офіційно повнолітній (навіть у США він може пити спиртні напої, тепер можна спокійно туди відправлятися!  Навчається Демон у ЗІЕІТ, тому всі хто має честь ділити з ним альма матер мають бути безмежно щасливими. Він має незчисленну кількість різноманітних талантів, починаючи з гри на гітарі і закінчуючи приготуванням смачнючою картоплі. Також у його активі наявність двох рок груп і всеукраїнська популярність (не за горами)! Але найкраще у ньому поєднуються терплячість та розуміння мого складного характеру, любов до моєї скромної персони. Я не можу вам передати на словах скільки разів завдяки його розумінню нам вдавалось запобігти сварці… Я надзвичайно ціную цей неабиякий талант, схиляю голівоньку на його груди та ніжно муркочу у шийку  З понеділка нам випадає чудова можливість на 10 днів поїхати до моря, я сподіваюсь, що це буде незабутній час і що потім нам буде що згадати і про що розповісти. Я хочу освідчитися на весь і-нет у тому, що всім серцем кохаю єдиного і неповторного чоловіка, якому немає рівних ні на землі ні на небі! Сонечко, Демончик, Котик, Персик, Кроличек – ти найкращий і маєш про це знати! Я кохаю тебе!!!
Ось тепер стало весело і чудово, бо я можу бути певна - він знає про мої почуття… Дякую за увагу, кохайте і будте коханими 

З поверненням!

Ось сьогодні другий день з мого приїзду до дому. Я провела чудові 18 днів у дитячому таборі. Легко не було, попереджую одразу, але скільки позитивних емоцій! Діти це щось неймовірне…З одного боку з ними невимовно важко, а з іншого вони дарують тонни позитиву. В моему загоні було 43 дитини віком від 13 до 16 рочків, з ними було весело, але і турбот вистачало. В такому віці їх усіх тягне на подвиги, вони хотять здаватися самостійними і роблять вигляд, що знають вже все у житті, але насправді у них такі вразливі душі і відкриті серця. Я обожнювала свій загін! Все у нас було чудово, за виключенням деяких дрібниць, але і їх ми змогли пережити. Моє яскраве сонечко також приїхало до мене і допомагало мені з моїми діткамию Неймовірно але факт, коли ми прощалися вони так прив‘язалися до нас, що плакали і обіцяли приїхати через рік. Я отримала заряд позитивом на рік вперед! Тепер на мене чекає не менш чудова поїздка на море, а потім початок навчального року і….робота у школі. Взимку планую поїхати до Харкова, аби побачити своїх дітей. Я щаслива і хоча сумую за ними, все ж відчуваю їх любов навіть через кілометри залізничних колій. 10-й, ви кращі!!!

п‘ятниця 13 :)

Не вірю, не може бути, невже мої мрії починають здійснюватися? Не хочу загадувати наперед, але здється мрія всього мого літа чмухнути до дитячого табору вожатою здійснється! Не буду довго розповідати як це стало можливим, але 19 липня ми з подругою вирушаємо до Кирилівки. Я дуже рада... Хоча це трохи відсуває мою подорож на море, але все ж вона відбудеться, тому для меланхолії нема причин. Дякую моєму сонечку, що він з розумінням поставився до поїздки. Я його дуже люблю і сумую за ним кожну хвилинку нашої вимушеної розлуки. Але вже скоро це буде позаду... Я обожнюю весь світ....

баланс задоволення

І знову добрий день!
Декілька днів тому бачилась з другом, ми з ним знайомі вже не перший рік і вважаємо один одного справжніми "подругами". В його житті зараз настав переломний момент, з роботою негаразди, але в особистому житті начебто означилася біла смуга. І у мене виникло питання, а буває так, що у всьому все гаразд? Чи життя така штука, що обов‘язково моає тримати баланс задоволення (всі згадали про "Магазинчик БО")? Не знаю...Певно для нас так і треба, бо не знаючи хорошого не зрозуміли б і поганого і навпаки. З кожним днем переконуюсь, що життя така складна штука, наче вже певний, що упіймав удачу за хвоста, а вона вихиляється і тікає... Що ж побіжу наздоганяти, може ще не пізно....

в очікуванні щастя

Доброго дня!
Ще раз переконуюсь, що насморк один з найнеприємніших недугів, здається нічого серйозного, але невимовно задовбує постійно ходити з носовичком і голосно вишмаркуватися скрізь, тому що неможливо терпіти закладений ніс. Все виговорилася Сьогодні чудовий день, погода радує теплим (але не палючим як завжди) сонечком, легеньким вітерцем. Люди ходять усміхнені і самій на серці стає тепло і весело. Як це не дивно, але я вже сумую за універом, за дівчатами, навіть трохи за парами, хоча…як починаешь згадувати останній місяць, то аж мороз іде поза шкірою, ні я хочу до універу виключно заради спілкування. НЕ можу дочекатися серпня місяця… Він має мені принести чудову подорож на море з коханим. Що може бути кращим ніж сидіти обнявшись коло моря і дивитися як хвилі чіпляються за берег? Чудова пора літо…

"все починається, коли зникає все"...

Привіт, мої кохані!
Ось сьогодні починається нове життя моєї сторінки за цією адресою. Хочу подякувати моєму хлопцю, за те, що він відкрив мені цей сайт. З цього дня буду писати свої враження від пережитого, та свої очікування на майбутнє. Отже початок покладено, будемо сподіватися, що продовження буде не гіршим. Всіх цілую, обіймаю...