Коханому…

Чомусь саме в цей вечір мені спало на думку написати кілька рядків про мого коханого. При народженні цій чудовій людині дали ім‘я Михайло, але в силу певних обставин, а також особливостей його характеру майже всі називають його Демоном і, як не дивно, саме це імення відображає якнайкраще його сутність. В цьому році моє сонечко відсвяткувало свій 21-й день народження і тепер він офіційно повнолітній (навіть у США він може пити спиртні напої, тепер можна спокійно туди відправлятися!  Навчається Демон у ЗІЕІТ, тому всі хто має честь ділити з ним альма матер мають бути безмежно щасливими. Він має незчисленну кількість різноманітних талантів, починаючи з гри на гітарі і закінчуючи приготуванням смачнючою картоплі. Також у його активі наявність двох рок груп і всеукраїнська популярність (не за горами)! Але найкраще у ньому поєднуються терплячість та розуміння мого складного характеру, любов до моєї скромної персони. Я не можу вам передати на словах скільки разів завдяки його розумінню нам вдавалось запобігти сварці… Я надзвичайно ціную цей неабиякий талант, схиляю голівоньку на його груди та ніжно муркочу у шийку  З понеділка нам випадає чудова можливість на 10 днів поїхати до моря, я сподіваюсь, що це буде незабутній час і що потім нам буде що згадати і про що розповісти. Я хочу освідчитися на весь і-нет у тому, що всім серцем кохаю єдиного і неповторного чоловіка, якому немає рівних ні на землі ні на небі! Сонечко, Демончик, Котик, Персик, Кроличек – ти найкращий і маєш про це знати! Я кохаю тебе!!!
Ось тепер стало весело і чудово, бо я можу бути певна - він знає про мої почуття… Дякую за увагу, кохайте і будте коханими 

З поверненням!

Ось сьогодні другий день з мого приїзду до дому. Я провела чудові 18 днів у дитячому таборі. Легко не було, попереджую одразу, але скільки позитивних емоцій! Діти це щось неймовірне…З одного боку з ними невимовно важко, а з іншого вони дарують тонни позитиву. В моему загоні було 43 дитини віком від 13 до 16 рочків, з ними було весело, але і турбот вистачало. В такому віці їх усіх тягне на подвиги, вони хотять здаватися самостійними і роблять вигляд, що знають вже все у житті, але насправді у них такі вразливі душі і відкриті серця. Я обожнювала свій загін! Все у нас було чудово, за виключенням деяких дрібниць, але і їх ми змогли пережити. Моє яскраве сонечко також приїхало до мене і допомагало мені з моїми діткамию Неймовірно але факт, коли ми прощалися вони так прив‘язалися до нас, що плакали і обіцяли приїхати через рік. Я отримала заряд позитивом на рік вперед! Тепер на мене чекає не менш чудова поїздка на море, а потім початок навчального року і….робота у школі. Взимку планую поїхати до Харкова, аби побачити своїх дітей. Я щаслива і хоча сумую за ними, все ж відчуваю їх любов навіть через кілометри залізничних колій. 10-й, ви кращі!!!