сіре небо

рано темнішає, сіре небо проглядає крізь обривки хмар, йде то дощ, то сніг і не один ні інший не приосить полегшення... сумно і самотньо жити у сірому місті і ходити по сірих вулицях одягненому у сіре пальто, яке продуває вітер. на мокрому снігу легко залишаються сліди, проте це лише на мить через хвилину їх змиє вода і не залишиться й згадки. дорогою проїхала машина, оюливши тротуар потоком холодної води, пасажири на зупинці щільніше загорнулися у міхові шуби. не можу жити серед сірих особистостей, вони знищують мене, розкладають мої думки, змущують дивитися на все своїми очима, не хочу ставати ними, не хочу пускати їх до себе.хочу залишити сірість за вікном, за бортом корабля, що відходить у країну чаруючих барв... мені самотньо і холодно, і сумно, і боляче, що мене не розуміють у найтяжчі хвилини. сірість знищує у нас відчуття, замінюючи їх тягучою масою, і рано чи пізно ми підкорюємося, а я не підкорюся, буду до останнього битися за право фарб існувати у моєму житті...проте дощ чи сніг рівномірно стукає у вікно маршрутного таксі, я їду додому, до тепла до фарб, я їду, я хочу рухатися, пересуватися, бачити, відчувати, торкатися, хотіти, могти, творити, знати, посміхатися, я хочу жити, сірість не забере у мене цієї снаги життя,я буду жити... сірий дощ чи сніг не захопить моє місто, мене і. напевно, тебе також, тебе все погане обходить стороною иі я цьому рада

C Рождеством

Поздравляю всех читателей моего блога со светлым праздником рождества, пусть все вашт сокровенные желания осуществяться,а вы не будете знаь ни болезней ни нужды, живите в счастье и радости...