дощ посеред свята

Вчора наше чудове місто святкувало свій день народження, але свято було зіпсовано дощем. Зіпсовано було не тільки свято, але й мій настрій...Пам‘ятаю як ми сховалися від негоди у маленькому, затишному кафе, але було так невимовно сумно, просто хотілося зникнути і розчинитися попелом у повітрі. Я стояла на порозі і дивилася на важкі краплі, які ніби намагалися пробитися до мене у свідомість і принести з собою смуток та відчай. Але доля не залишила мене одну у цей сумний момент. Прийшов ВІН...Сильною рукою витер сльози з обличчя і обійнявши забрав до теплого приміщення, напував солодким вином і я ніби прокинулася, побачила навколо друзів. Захотілося розмовляти і не думати про те як щойно холодний дощ хотів забрати мене до своєї безбарвної країни. Дякую, коханий, що врятував мене... я кохаю тебе понад усе...